Страница: 7/12
Ще біля чверті виробленої електроенергії (18,1 млрд. кВт/г) було продано по нерегульованому тарифу або, фактично, по прямих договорах. Це вдвічі більше, ніж у 1998 році (9,8 млрд. кВт/г)
Тільки прямий договір "в українському виконанні" виглядає достатньо специфічний. Спочатку "Энергоатом" реалізує електроенергію в оптовий ринок по ціні 7,45 коп. за 1 кВт/г. Потім купує її з энергоринка вже по оптовій ціні - це приблизно 10,6 коп. за кВт/г. А вже потім поставляє електроенергію підприємствам щиро при середній ціні в 8,03 коп. за кВт/г, гублячи на кожному
кВт/г 2,5-3 копійки.
З урахуванням того, що з травня 1999 року "Энергоатом" по цій схемі поставив понад 25 млрд. кВт/г електроенергію, можна порахувати його "добровільні" збитки.
Втім, тільки цими збитками справа не обмежувалася. Як правило, за поставлену "Энергоатому" електроенергію навіть підприємства з ліквідною продукцією сплачували не грошима, а товаром або активами. Зокрема, часто застосовувалася схема, що передбачає розрахунок таких підприємств із НАЭК за електроенергію векселями під заставу майбутньої продукції. За реалізовані в 1999 році по нерегульованому тарифу 18,1 млрд. кВт/г електроенергії НАЭК одержав грошима 271,8 млн. грн. Іншими словами, тільки 18,7% від поставленої на підприємства з ліквідною продукцією електроенергії було оплачено грошима. Зате було отримано векселів номіналом на 851,8 млн. грн., плюс до цього на 322,7 млн. грн. різних заліків.
При загальному рівні оплати в 5,02 млрд. грн. усі грошові надходження на рахунок НАЭК (із энергоринка і як постачальника по нерегульованому тарифу) складають 0,57 млрд. грн. (11,3%), інше - різні форми не грошових розрахунків. Точно розрахувати ціну продажу електроенергії складно, але можна зробити розрахунки її можливого рівня. Екс-президент НАЭК "Энергоатом" Нур Нигматуллин оцінював ринкову вартість атомних активів у 50% від номіналу. Причому це, скоріше, оптимістична оцінка, а не ринкова ціна. Тоді одержимо формулу:
Сумарна оплата = (грошова оплата + не грошові розрахунки х 50%) - неплатежі.
Якщо підставити в цю формулу структуру платежів "Энергоатому" за відпущену в 1999 році електроенергію, виявиться, що НАЭК оплатила 2,79 млрд. грн. При виробітку 72,1 млрд. кВт/г це складе 3,9 коп. за кВт/г.
Побічно це підтверджується і даними Кабінету Міністрів. Відповідно до їм середня ціна реалізації електроенергії нетарифними постачальниками (де частка НАЭК понад 55%) у 1999 році склала 4,5 коп. за кВт/г. Цифра більш ніж тривожна, адже навіть для простої підтримки поточного виробництва потрібно як мінімум 5,0 коп. Так що фактично НАЭКу увесь час приходиться вибирати на чому заощадити - на зарплаті, ремонті або вивозі палива.
Тим часом, за словами и.о. президента НАЭК Володимира Броникова, АЕС для повного покриття витрат, включаючи податки і зарплату, необхідний тариф на рівні хоча б 1,2 цента. У випадку, якщо ставити задачу подальшого розвитку галузі, необхідна оплата на рівні 3,5 цента /кВт/г.
До речі, керівництво НАЭК уже декілька разів оберталося в НКРЭ з пропозицією про збільшення для нього тарифу до 11 коп. Проте цей природний, на перший погляд, шлях підвищення тарифів навряд чи ефективний. Як показує практика, ріст тарифів призведе, швидше за все, до збільшення глибини дисконтів.
Крім того, розмір теперішнього тарифу (1,4 цента), загалом, достатній для простого відтворення, хоча і малий для розвитку. Так що промова повинна йти, швидше за все, про оптимізацію структури оподатковування.
Втім, перспективи найближчого майбутнього більше залежать від того, наскільки вдасться налагодити надходження "живих" грошей від споживачів. Зараз уряд початок активну роботу з найбільше енергоємними підприємствами. Визначені успіхи є, і надходження засобів удалося підвищити. Проте поки не ясно, чи вдасться закріпити тенденцію. Тим часом доти, поки тариф не буде наповнятися грошима, розмова про його розмір буде носити досить абстрактний характер.
Виходячи з даної структури, паливні витрати українських АЕС знаходяться на середньосвітовому рівні. Виробничі витрати декілька нижче, але навряд чи цим показником варто пишатися, оскільки його досягнення пов'язане з недостачею засобів на проведення планових ремонтів. Це вже початок позначатися на стані устаткування і призводити до частих аварійних ситуацій.
Коефіцієнт використання встановлених потужностей українських АЕС достатньо низький - 64%, при проектних 75%, що обумовлено затягуванням ремонтів і частих аварійних припинень.
Реферат опубликован: 2/02/2007