Страница: 11/13
Споруджений у 1722-1730 рр. за митрополита Варлаама Ванатовича, будинок згодом не раз перебудовувався. Спочатку він був одноповерховим. У 1731-1748 рр. за митрополита Рафаїла Заборовського споруджено другий поверх. За проектом архітектора С.Антонова у 1748-1758 рр. надбудовано мансарду, зроблено новий дах «з заломом», на східному й західному фасадах споруджено пишні барочні фронтони, а з півдня до митрополичого будинку прибудовано церкву, яку потім розібрали. В 19 ст. західний фасад пам’ятки був спотворений двоповерховою прибудовою і балконом. У такому вигляді будинок зберігся до наших днів.
Архітектурне обличчя будинку митрополита у 18 ст. було органічно зв’язано із загальним плануванням території. Він мав два головні фасади, прикрашених фронтонами: східний виходив на центральну площу перед головним входом до собору, західний-на митрополиче подвір’я, куди був окремий парадний в»їзд з міста. У 19 ст. в зв’язку із новою забудовою Києва в’їзд на подвір’я митрополита став незручним, і його було закрито. На місці подвір’я створено сад, а західний фасад будинку перебудовано. Значення парадного зберіг лише східний фасад.
Будинок митрополита в плані-витягнутий з півночі на південь прямокутник з двома гранчастими виступами-ризалітами на східному фасаді. Планування й архітектурний декор першого й другого поверхів мають характерні особливості внаслідок того, що ці частини будинку споруджено в різний час.
Перший поверх в основі являє собою характерний для українського зодчества кінця 17 ст. житловий будинок «на дві половини» з центральним вестибюлем і прилеглими до нього боковими приміщеннями. Півциркульні вікна першого поверху, глибоко посаджені в товщу стіни, підкреслюють монументальність будинку.
Верхні частини будинку легкі й стрункі, а приміщення другого поверху світліші й просторіші. В північній частині другого поверху у 18 столітті містилась домова церква, де й досі збереглися фрагменти настінних розписів. Нагору ведуть парадні гранітні сходи в північно-західному куті вестибюля.
Споруда увінчана складними профільними карнизами. По вертикалі фасади розчленовані пілястрами.
Особливої краси будинкові надає високий фронтон м»яких хвилеподібних обрисів. Прорізані в ньому вікна освітлюють приміщення мансарди. У 18 ст. фронтон був прикрашений олійним живописом.
Багаті архітектурні форми споруди, вміле застосування художнього декору на фасадах надають будинкові особливої виразності і ставлять його в ряд найдосконаліших пам’яток українського зодчества 18 століття.
ТРАПЕЗНА
Трапезна (Тепла або Мала Софія) розташована навпроти південного фасаду собору. Це-одна з головних споруд Софійського монастирського ансамблю.
Трапезну збудовано в 1722-1730 рр. Її архітектурні форми характерні для трапезних 18 ст. в яких були й обідній зал і церква. Це визначило поєднання видовженого приміщення трапезної і високої церкви в східному кінці будинку. Горизонтальна частина споруди була двоповерховою. Над обіднім залом, на другому поверсі, містився склад для продуктів і предметів монастирського вжитку. До південно-західної частини було прибудовано кухню і башту з гвинтовими сходами, що вели на другий поверх.
У 60-х роках 18 ст. трапезна добудовувалась. У цих роботах брав участь відомий український архітектор І.Г.Григорович-Барський. У 1882 р. за проектом архітектора А.І.Меленського трапезну перебудовано на теплу церкву, чому її і називають ще Теплою або Малою Софією. Через 50 років за проектом архітектора Юргенса Теплу церкву було розширено. Склепіння над обіднім залом розібрано, і обидва поверхи колишньої трапезної перебудували в один високий неф з вівтарем у східній частині. Вздовж північного й південного фасадів звели одноповерхові нефи і з’єднали їх з центральними широкими арками, пробитими в давніх стінах будинку. До західного фасаду прибудовано невеличкий тамбур, а башту розібрано.
У 1970-і роки в трапезній проведено великі науково-дослідні та реставраційні роботи, які дали змогу уточнити історію споруди, її первісну архітектуру й особливості декору. Під час реставрації будинкові трапезної частково повернуто початкові форми 18 ст., однак збережено бокові прибудови 1872 року. Таким чином, колишня трапезна нині-це барочна споруда з грушовидним куполом над вівтарною частиною, кухнею і сходовою баштою в південно-західному куті будинку. Над західним входом споруджено високий пишний фронтон, прикрашений пілястрами, декоративними вазами і завитками-волютами.
В оформленні фасадів трапезної велика роль належить ліпному декору, застосованому для оздоблення віконних прорізів і карнизів. Тут поєднуються елементи класичного орнаменту з мотивами українського народно-декоративного мистецтва. Своєрідністю ліпного орнаменту трапезної є гірлянди зірочок і намистин, що обрамляють півциркульні віконні прорізи первісних фасадів 18 ст. Вікна прибудов 19 ст. оздоблені тонкими півколонками і трикутними фронтонами - сандриками. Особливою пластичністю відзначається східний фасад.
Реферат опубликован: 20/07/2007